Хто хоч раз одягнув нашу форму, іншої носити не буде — засновник UKR GUN Projects

Розвідник Роман Міщенко з позивним "Агент" пробув на фронті лише чотири місяці — з червня по вересень 2014 року. Був змушений покинути військову службу за станом здоров'я. Однак навіть у Києві Роман продовжив служити своїм побратимам, але вже на іншому фронті — інженерному. Після демобілізації ветеран взявся за розробку спорядження, яке може допомогти врятувати життя на війні — військова форма, кровоспинні турнікети, зброя.

В інтерв'ю rigifoor.ru Роман Міщенко розповів, як на одному лише ентузіазмі запустити виробництво товарів, які допомагають рятувати життя.

"Усі запобіжники зірвались ще під час Майдану"

Ветеран АТО Роман Міщенко за освітою інженер бортових систем — закінчив Харківський інститут льотчиків ВВС України.

- Я ще з дитинства мріяв про небо, однак розумів, що за станом здоров'я не зможу стати льотчиком. Спершу це мене дуже засмутило, однак, якщо мені не судилось літати, то я вирішив, що буду конструювати машини, які зможуть літати, — зізнається Роман.

Відразу після закінчення навчання хлопець отримав направлення у Вінницький гарнізон. Тут він відразу став одним з провідних інженерів. Але після закінчення контракту, Роман не став його продовжувати.

- Це був початок 2000-х років. Українська армія тоді переживала не найкращі свої часи. Я розумів, що у тій армії мені немає чого робити. Тому після закінчення 5-річного контракту я вирішив здобути освіту програміста.

Роман Міщенко розповідає про переваги військової форми "Ласка-М". Фото: Е. Солдатова

Спершу Роман працював у сфері IT у рідному Харкові, потім переїхав до Києва, де його і застав Євромайдан.

- На Майдані я дуже тісно зійшовся з афганцями і пристав до їхньої 8-ї сотні. Коли я згадую події тих днів, то для мене Майдан був значно страшнішим за війну. Я служив в армії, і знав, чого чекати на фронті — там можуть убити, можуть взяти у полон.

Ніколи не думав, що людей можуть вбивати у центрі міста. Там мені і зірвало усі запобіжники, — зізнається Роман.

Тому коли Росія захопила Крим, Роман почав шукати шляхи потрапити на фронт. Спершу думав піти у складі добровольчого батальйону "Айдар".

- Багато моїх побратимів стали "айдарівцями". Я теж подумував про це, однак в результаті ми з друзями з 8-ї сотні сформували батальйон "Київ-2". Кілька місяців ми тренувались, а в червні 2014 року виїхали в зону АТО.

На фронт Роман потрапив в якості розвідника.

- Ми стояли під Дебальцево. При цьому саме наша частина називала себе "чорнухинцями" — від назви села, біля якого ми стояли. При цьому майже з усіх боків біля нас стояли сепари. У складі розвідки ми регулярно забігали на їхню територію — приводили "язика", робили диверсії, — згадує Міщенко.

Умови служби підкосили здоров'я Романа, тому вже після ротації у вересні 2014 року він був змушений залишити службу.

- У мене почались болі у спині. Зрозумів, що на фронт вже повернутись не можу. Але ще кілька місяців, як я залишив фронт, на сепарських ресурсах читав новини, що вони досі протистоять диверсійній групі з батальйону "Київ-2". Значить, непогано ми там попрацювали за три місяці, — посміхається Роман.

"Моя місія — рятувати життя"

Повернувшись до Києва у вересні 2014 року, ветеран відчував, що його служба ще не закінчилась.

- Я відчував, що несу відповідальність за товаришів на фронті. Тому я почав думати, як я можу допомогти побратимам. Ідея прийшла відразу. Я бачив, як волонтери купують американську форму та зброю за величезні гроші. Це було значно краще, ніж те озброєння, що мала українська армія, але не зовсім підходило під українські реалії. Тому ми з друзями вирішили створити UKR GUN Projects.

Як згадує ветеран, розпочиналося усе з проекту модернізації зброї, а саме автомата Калашникова.

- Я розумів, що Калашникова треба модернізувати — залишити від нього лише ствол, який стріляє, а все інше треба перероблювати. Це стосується як оптики, так і всього іншого. Автомат має бути коротшим, щоб з нього було зручно стріляти з автомобіля, і більш точним.

Медичний джгут-турнікет "Удав"

Нині Роман з командою має кілька збройних проектів, однак вони поки що існують лише на рівні прототипів або технології виробництва.

- Ми з друзями розробили три власні проекти. На сьогодні я можу сказати, що у нас є технологія виробництва зброї, а також є попит.

Однак поки що ми не можемо запустити масове виробництво — лише одна матриця коштує близько $50 тис.

Через це Роман з командою вирішив переорієнтуватись на виробництво кровоспинних джгутів-турнікетів.

- За даними досліджень канадських учених, кожного року від критичної крововтрати у світі помирає близько 4 млн чоловік. Якщо ж кожен 10-й вмітиме надавати першу домедичну допомогу, то кількість загиблих можна суттєво зменшити. Тому ми й взялись робити кровоспинні турнікети, які називаються "Удав".

На сьогодні команда UKR GUN Projects виготовила дев"ять прототипів "Удавів".

- Для турнікета важливо, щоб він не рвався в процесі використання. За "Удав" я можу бути спокійний — поки жоден наш турнікет не порвався. Крім того, нещодавно ми отримали на нього сертифікат від "Укрспецстандарту", де провели тестування джгута. Нині ж плануємо отримати медичний стандарт і запустити джгути у масове виробництво, — відмічає Роман.

Як потрібно кріпити "Удав" для зупинки кровотечі

"Хто хоч раз одягне нашу форму, другої носити не зможе"

Крім збройових та медичних проектів, Міщенко працює над пошиттям форми для військових.

- Це сталось випадково. Якось подзвонив товариш, сказав, що у нього є 50 метрів тканини. Йому меценат передав волонтерам 50 м тканини, різати на сітки шкода, просив, щоб я проконсультував як пошити якийсь "балахон на трьох резинках" для розвідки. Ми й досі сміємось, як згадуємо ту розмову.

Саме так народився ще один проект UKR GUN Projects — військова форма.

- Необхідність нової форми я відчув на собі. Сам я воював у російській та британській формі. Вони були не ідеальними, але набагато кращими, ніж той поліестер, у якому воювала українська армія.

Коли ми відшили перший варіант форми, то ми назвали її "Ласка-М" в честь невеликого звірка, який може запросто вбити кілька десятків мишей. Більш оновлений варіант форми ми назвали "Характерник".

Над проектом форми разом з Романом працюють два технологи, що запускали великі швейні виробництва.

- Ми постійно вдосконалюємо форму. Якщо раніше ми робили її з котону, то нині використовуємо котон-нейлон. Він легший і швидше сохне.

Також ми постійно працюємо над тим, щоб зробити форму дешевшою — нині один комплект коштує в середньому $500.

Однак поки що, на жаль, не виходить зробити, адже всі тканини і фурнітуру ми мусимо завозити зі Штатів. В Україні такі тканини поки що ніхто не виготовляє.

Незважаючи на це, форма від UKR GUN Projects користується попитом серед українських військових.

- Мені друг казав, що як вдягнув нашу форму, то з тих пір іншу не може носити. Крім того, нашими розробками зараз активно цікавляться в Канаді, США, навіть північний сусід. Це видно по відвідуваності нашого сайту. Звісно, ми їм форму не будемо продавати ні в якому разі.

Труднощі ветеранського бізнесу

Коли Роман чотири роки тому почав роботу над власним проектом, у нього майже не було коштів.

- На той час я вже покинув роботу в IT, де в середньому отримують $1-2 тис. Фактично ми працювали на голому ентузіазмі. Бували такі дні, що мені не було що їсти, але я продовжував роботу над проектами. Я довго думав, що давало мені таку силу. Нині я розумію, що це було усвідомлення власної місії.

За чотири роки на розробки і прототипи спорядження Роман і команда витратили $10 тис. Частина цих коштів — заощадження ветерана, більше частина — це інвестиції з Франції.

- У мене є двоє друзів-програмістів у Франції, вони розуміють важливість того, що ми робимо не лише для України, але й для світу. Тому частину своїх заробітків вони інвестували у нас проект. Нещодавно я виграв грант від Київської школи економіки в розмірі 25 тис. грн. Ми його теж вклали у розвиток UKR GUN Projects — купили комп"ютери, надрукували візитівки, а також змогли оплатити участь у виставці "Зброя і безпека".

Однак відсутність коштів не засмучує ветерана.

- Ще в Школі економіки нас навчили, що хтось робить бізнес заради грошей, а хтось — заради клієнта. Тому ми однозначно належимо до другої групи, для нас клієнт на першому місці.

Водночас в UKR GUN Projects розуміють, що зараз вони працюють в конкурентній сфері. Однак Роман не боїться цього, а серед переваг продукції UKR GUN Projects виділяє зручність, легкість та ергономічність.

- Ми не єдині, хто робить турнікети та шиє форму в Україні. Зараз у нас є кілька потужних виробників турнікетів, а також виробників форми. Однак в більшості вони створюють репліки американського озброєння. Інколи доходить до абсурду — шиють форму для розвідників з липучками. Цього не можна робити в жодному разі, адже на війні липучку можна почути за 500 метрів. Тому в нашій формі ми використовуємо гудзики та блискавки, хоч це і значно дорожче, ніж липучки.

Фото: Е. Солдатова

Що далі?

На думку Романа Міщенка, його компанія уже пройшла процес становлення і нині вже готова стати на комерційні рейки.

- Ми обрали для себе концепцію повільного стартапу — крок за кроком ми рухаємось до своєї мети. Зараз ми вже підійшли до того, що перетворюємо наш стартап в бізнес. Наразі ми вже наладили масове виробництво "Удавів". Металеві елементи виготовляють у Харкові, шиють — у Вінниці, а збирають — у Києві.

Вже найближчим часом хлопці планують брати участь на тендерах Prozorro.

- Зараз є по Україні багато станцій швидкої допомоги. Вони проводять закупки на 100, 200, 500 джгутів. Це якраз та кількість, яку ми можемо поставляти.

В ідеалі ж хочу бачити наші "Удави" в аптечці кожного водія автобуса, щоб він міг надати першу допомогу пасажиру, а також поставляти їх в армію.

Що ж до інших проектів UKR GUN Projects, то поки ветеран планує їх залишити на стадії інтелектуальних розробок.

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на rigifoor.ru в Telegram

Не пропустите самые важные новости и интересную аналитику. Подпишитесь на rigifoor.ru в Telegram

Источник